І вчитель літній - сивий-сивий...

А сотню вже зустріли небеса... 
Летіти легко, хоч Майдан ридав...
І з кров'ю переміщена сльоза... 
А батько сина ще не відпускав...

Й заплакав Бог, побачивши загін — 
Спереду - сотник, молодий, вродливий, 
І юний хлопчик в касці голубий, 
І вчитель літній - сивий-сивий...

І рани їхні вже не їм болять ... 
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло... 
Як крила ангела, злітаючи назад, 
Небесна Сотня в вирій полетіла...

Л. Максимлюк